Леонід Абрамович Даєн, поки не виїхав у Америку, був трохи відомим українським поетом. І то без жартів, справді так, бо вірші він писав українською мовою у вільний від завідування кореспондентською мережею однієї великої газети час.
Із усіх іноземних мов він знав лише українську. Ну, російську – то зрозуміло! Чи знав він ідиш – про це не знав навіть секретар парторганізації редакції. Бо тоді, у п’ятирічку прискорення та патріотичної пильності, деякі жили за принципом: «Тихіше ідиш – далі будеш».
І раптом все змінилося. Дійсно раптом. Почалася перебудова. І Леоніда Абрамовича Даєна послали за кордон. Раніше, коли його родичі (далекі) хотіли виїхати за наш клятий кордон, їх у ВВРі просто посилали куди подалі. А тут дійсно послали, тобто командирували, у Чехословаччину. Та ще й з виплатою добових, бо по лінії ЦК двох компартій.
Вразило навіть не те, що за кордоном люди говорять не українською. На те він і кордон, щоб за ним не переймали дечого нашого, таки не властивого радянському соціалізму. Вразило те, що багато їхніх слів були схожі на наші. Ось офіціант у ресторані старої «Праги», приносячи вранішню сосиску, каже: «Добра хуть!», а коли Леонід Абрамович дякує, той відповідає: «Просім Вас!», тобто «Будь ласка!». Та хто його раніше просив? Хіба що діти, та й те як іще були малими!
Особливо вразила річка в Карлових Варах. Вона називалася Тепла. І справді тепла, з неї били гейзери, неначе на Камчатці. Туди його, слава Богу, не посилали, та він читав у книжці. Гейзери і там і тут били з шумом, з парою… От вже дійсно Тепла.
У нього ще з Києва боліло горло і в бюветі мінеральних вод він пив лише гарячу воду. Так і їздив по всій Чехословаччині, покашлюючи в хустину.
Нарешті зупинка на обід у місті Пльзень. Обід у ресторані славетного Пльзеньського пивного заводу. В нього два входи: один з вулиці, другий з території підприємства. Ресторан як ресторан, але один акцент є: тут найсправжнісіньке пльзеньське пиво. «Праздрой» або «Гамбринус». Справжнішого та свіжішого й бути не може. Кажуть, що в цей ресторан ніколи не завозили пива в бочках чи пляшках. Воно сюди надходить по трубах просто зі сховища. Тому «Праздрой» на Пльзненьському заводі завжди має одну температуру плюс 14 градусів. Може, то є легенда для підтримання марки, але сторонній, входячи в цей ресторан, відчуває двістірічний запах пива, яким пропахли тут навіть люстри, і шанобливе хвилювання.
Леонід Абрамович не хвилювався. У нього просто боліло горло – де вже тут захоплюватися? Тому коли офіціант з помітним куражем приніс на таці келихи «Праздрою» (так, мабуть, колись підносили спадкоємцям чеського престолу їхні корони), він обережно покуштував піну і, мобілізувавши свої знання чеської, мовив:
- Пиво тепле!
Офіціант приголомшено подивився на гостя, забрав його келих. Підійшовши до стійки бару, він не без вагань вхлюпнув пиво у мийку, націдив свіжого. Розгубленість не покидала обличчя. Це був перший випадок у його практиці, коли відвідувачеві пиво здалося теплим.
Він поставив перед Леонідом Абрамовичем келих із янтарним напоєм, вкритим товстою шапкою піни, і завмер позаду в чеканні. Той знову обережно покуштував. Пиво було занадто холодним для його хворого горла. Леонід Абрамович задумався. Він хотів сказати, що при такому стані здоров’я інший би взагалі нікуди не поїхав, а сидів би вдома, закутавши шию, і пив би тепле молоко з медом, а от він змушений був поїхати, бо є людиною обов’язковою, а відрядження по лінії цека. Тож підводити партію він не міг. Та з усього задуманого по-чеськи знав лиш одне слово: «тепле». І натягнувши на обличчя благальну усмішку, сказав:
- Пиво тепле. Просім Вас!
Офіціант навіть похитнувся. Брови його злетіли аж до чуба. Він нагнувся, обхопив долонями келих. Потім притулив до щоки. Нарешті здув піну і ковтнув. Добряче ковтнув, хоча на роботі пити пиво їм категорично заборонялося.
«Праздрой» був як «Праздрой». Не тепле, не гаряче, а нормально холодне пиво. Пльзеньський стандарт, плюс чотирнадцять!
Він обійшов стіл, став перед Леонідом Абрамовичем і чистою російською мовою запитав:
- Товарищ, что Вы хотите? Скажите по-человечески! Вам льда в бокал бросить?
Немає коментарів:
Дописати коментар